Непривітний прикордонник, його недбалий жест не залишили сумнівів, що я в країні африканців, які звільнилися з-під гніту білих колонізаторів. Але доброта й привітність в очах Пола Адамса, який зустрічав мене, його щирі слова вітання миттєво змусили мене забути неприємне враження від паспортного контролю. Сам Пол був підтягнутим, невисоким, яснооким чоловіком середніх років, зі скандинавською зовнішністю. Мій важкий експедиційний рюкзак розмістився в невеликому відкритому причепі, завбачливо взятим Полом в аеропорт. Його старенький і дуже скромний автомобіль сиротливо стояв осторонь блискучих джипів і мікроавтобусів. Я глянув на годинник — час на ньому збігався з часом на табло аеропорту. Після вильоту з Києва минуло 16 годин. Я подолав шлях у майже в 10 тисяч кілометрів. Так я опинився в «місті на мисі».

Ця поїздка стала для мене несподіванкою. Просто в місцевому порту виявився новозеландський експедиційний корабель «Брейвхарт», на борту якого мені потрібно було перетнути Індійський океан і висадитися на безлюдний антарктичний острів. Початковий план передбачав, що корабель чекатиме в Порт Стенлі, Фолклендські острови. Але Найджел Джолі, капітан корабля, несподівано для всіх «зглянувся», і члени екіпажу вже без нас виконали відрізок шляху в бурхливих і похмурих водах південної Атлантики. При цьому ми не втратили свого щастя обігнути заповітний мис Доброї Надії, адже він розташований лише за 50 км на схід від порту, а це всього-на-всього кілька годин ходу. Серйозність майбутньої експедиції потребувала повної концентрації та відмови від будь-яких розваг і спиртного. Результатом став тверезий погляд на Кейптаун.

Мис Доброї Надії — південний край Капського півострова Африки, який багато хто помилково вважає найпівденнішою точкою Африканського континенту. Насправді найпівденнішою точкою є мис Агульяш. Поблизу мису Доброї Надії зустрічаються течії й змішуються води Атлантичного та Індійського океанів. Саме тут були розташовані два навігаційних знаки — Хрест Діаша і Хрест Гами, на честь мореплавців Васко да Гами та Бартоломеу Діаша. Діаш дістався цієї точки в 1486 році. Дослідники припускають, що стародавні фінікійці побували в цих місцях на дві тисячі, а греки — на півтори тисячі років раніше від португальців.

Авіаквитки в Кейптаун обійшлися мені не надто дорого. Авіакомпанія залишила приємне враження. Пересадка в Стамбулі була зручною, але не без пригоди. Я захопився книгою і мало не спізнився на наступний рейс. Попереду мене чекали 40 тисяч кілометрів шляху, а все могло зірватися на перших сотнях! Воістину чудо провидіння!

Для поїздки в ПАР (правильно РПА — Republic of South Africa) українцям потрібна віза. Консульство розміщено на 6 поверсі, куди доводилося багато разів ходити й надавати безліч документів, тож для цього потрібна була мотивація й хороша фізична форма. Словом, клопоту з візою виявилося більше ніж я очікував.

Але повернуся до моїх перших вражень від Кейптауна. Це велике місто з населенням у 3,7 мільйона жителів. Основними воротами для гостей міста є міжнародний аеропорт. З аеропорту в центр веде хороша дорога, а поїздка займає близько 30 хвилин. Дорогою впадають в око селища бідних. Навіть нові будинки, за нашими поняттями, виглядають вкрай скромними.

Столова бухта, навколо якої розташоване місто, була відкрита у 1652 році мандрівником Яном ван Рібеком. Бухта отримала назву завдяки Столовій горі, що захищає її з півночі. У затоці, яка сотні років відома як місце для безпечного укриття кораблів, насправді затонуло або було викинуто штормом на берег безліч вітрильників. Але голландські колоністи наполегливо її освоювали, оскільки інших захищених бухт у цьому районі не існувало.

31 грудня 1687 року сюди, рятуючись від переслідування католицької Франції, прибули гугеноти (протестанти) з Голландії. У 1795 році, під час Наполеонівських воєн, Капська колонія стала васалом Франції. Незабаром вона була окупована Об’єднаним Королівством Великої Британії. Алмазна і золота лихоманки 1867 і 1886 років призвели до потоку іммігрантів і війн. У 1910 році Кейптаун увійшов до складу незалежного Південно-Африканського Союзу.

Порт, що є основним туристичним і торговельним центром, розташований поблизу набережної Вікторії та Альфреда (V & A waterfront). Розповідають, що будь-який гість з першого погляду зауважує, що Кейптаун відрізняється від інших міст. Це був мій перший приїзд до Південної Африки. У самому центрі та в деяких інших його районах можна зустріти багато білих жителів, але майже не видно темношкірих. У центрі багато молоді. Дівчата й хлопці — високі, світловолосі, «кров з молоком», мало чим відрізняються від молоді в Амстердамі або іншому голландському місті. Вони спілкуються на афрікаанс — старовинному діалекті голландської мови. Здебільшого, це представники білого середнього класу. У центрі я зустрів також привітних білих продавців і офіціантів. Темношкірі мешканці проживають у передмістях Кейптауна.

Відразу можна зрозуміти, де є кордон району, — він закінчується там, де паркуються таксисти. Пронизливі крики та лайка, якими вони обмінюються між собою, не залишають сумніву в їх схильності до насильства. Кейптаун — неблагополучне в кримінальному плані місто. На думку місцевого населення, невикорінений апартеїд, перебої з водою, бандитизм і наркотики — основні проблеми міста. У передмісті проживають 100 тис. членів із 130 різних банд.

Навіть недалеко від центру є приватні будинки, обнесені колючим дротом. Нерівність впадає в очі. За словами Пола, мого гіда, через падіння курсу ранда — місцевої валюти за останні роки значно зменшилася зарплата. Хоча кількість населення швидко збільшується (на сьогодні воно становить близько 57 мільйонів осіб), зростання промисловості не відбувається. Незважаючи на те, що середній дохід на душу населення на рік становить 6200 USD, коштів не вистачає навіть представнику середнього класу.

Кейптаун має свої похмурі пам’ятки — дві в’язниці. Перша збудована в кінці XVII століття на острові Роббен. Він віддалений від берега на 6,9 км, піднімається над водою всього на кілька метрів і має овальну форму: довжину — 3,3 км, ширину — 1,9 км. Його назва з голландської перекладається як тюленій острів. В’язниця суворого режиму на острові більше 100 років використовувалася для ізоляції політичних в’язнів. Колишній президент Південної Африки Нельсон Мандела провів тут 18 із 27 років ув’язнення. Крім нього двоє інших ув’язнених цієї в’язниці, Кгалема Мотланзе і Якоб Зума, стали згодом президентами Південної Африки. Острів також служив місцем розташування колонії прокажених і станцією карантину для тварин. Море поблизу острова дуже підступне — загалом тут затонуло 31 судно. В’язниця остаточно була закрита в 1996 році. Зараз острів визнаний національним надбанням і належить до світової спадщини ЮНЕСКО.

Друга в’язниця є свідченням високого рівня злочинності в самому Кейптауні. Виправний центр Гудвуд (Goodwood Correctional Centre) став сумнозвісно відомим через крайню перенаселеність і є місцем утримання найнебезпечніших злочинців.

Махатма Ганді, великий вождь індійського народу, побував в Кейптауні в 1905, 1909, 1911 і 1914 роках.

Над містом височить Столова гора — візитна картка Кейптауна. Вона має плоску вершину довжиною 3 км. Столова гора з піками по краях з красномовними назвами Пік Диявола, Левина Голова та Сигнальний пагорб утворює чашу, в якій і розташувалося місто. Природний амфітеатр живописно спускається в бухту. Гора має максимальну висоту 1086 м і є частиною природного заповідника з багатьма представниками флори і фауни, здебільшого унікальними, які ніде більше в світі не зустрічаються. У місті зберігається старовинна традиція — рівно опівдні із Сигнального пагорба, на якому розташований флагшток із прапором гігантського розміру, лунає гарматний постріл. Ходять чутки про величезну ціну цього прапора. Біля підніжжя Сигнального пагорба міститься ще одна пам’ятка — малайський квартал охайних різнокольорових маленьких будиночків зі своєю особливою культурою Cape Malay.

В околицях Кейптауна можна зайнятися серфінгом, а також дайвінгом з білими акулами. Для цього потрібно вирушити на півострів під назвою «Небезпечне місце», або «Біркенхед». Згідно з місцевими джерелами, Кейптаун один з небагатьох районів Південної Африки, де немає малярії. Недалеко від міста розташований сафарі-парк з африканськими левами, слонами, леопардами, буйволами та носорогами. На околицях є місця, де прямо з берега можна спостерігати за китами. Тут також живуть африканські пінгвіни, страуси, зебри, антилопи, морські котики, дельфіни і косатки.

І кілька порад наостанок:

— підніміться на канатній дорозі на Столову гору;

— спробуйте бургер і коктейль у кафе на набережній Вікторії та Альфреда та водночас поспостерігайте, як загоряють поряд морські котики;

— придбайте біжутерію ручної роботи і несподіване поєднання кольорів та унікальний дизайн вам гарантовані.

А головне, не забувайте, що літо в південній півкулі триває з грудня по березень. Удень у Кейптауні може бути спекотно — 30 градусів тепла і вище. Але ввечері температура стрімко падає, тож прихопіть светр. Особливо взимку — з червня по серпень. Тут хоч і південь, і Африка, але вдень може бути лише 8 градусів тепла!